Посеред дороги лежав камінь (або мав камінь на шляху) - так ми запам'ятовуємо вірш Посеред дороги один з найвідоміших віршів бразильського письменника Карлоса Драммонда де Андраде. Він був опублікований у 1928 році в журналі Antropofagia. Ці вірші стали настільки відомими, що до сьогодні існує безліч аналізів, незважаючи на уявну простоту цього поетичного тексту. Отже, перегляньте наш пост, щоб дізнатися більше!

Вірш "Камінь на шляху" Драммонда

Щоб краще зрозуміти цей текст Драммонда, давайте спочатку перевіримо вірш повністю.

Посеред дороги

Автор: Карлос Драммонд де Андраде (1902 - 1987)

Посеред стежки лежав камінь

На шляху був камінь

Там був камінь.

Посеред стежки лежав камінь

Я ніколи не забуду цю подію

За життя мої сітківки так втомилися

Я ніколи не забуду, що посеред дороги

Там був камінь.

На шляху був камінь

Посеред стежки лежав камінь

Значення "Посеред дороги лежав камінь

У тексті Драммонда використовується дієслово " мають "в цьому сенсі" мають Ми розуміємо, що це породжує більш розмовну та усну мову, що є важливим для сенсу, який створює вірш. Так починається вірш:

Посеред дороги мав камінь.

Там був камінь. на півдорозі

Переконайтеся, що камінь там, і він "йде" і "повертається" по цьому шляху. Камінь також з'являється в середині одного куплету і в іншому Текстова форма підсилює зміст вірша, в якому також йдеться про "камінь посеред дороги".

Зазвичай дієслово to have використовується для позначення стосунків між власником і об'єктом: "У мене є ручка". Однак тут воно вживається у значенні "мати" або "існувати". Насправді, поезія - це всесвіт смислів, що перетинаються, не обов'язково виключних смислів. Таким чином, ми можемо розуміти дієслово "мати":

• на відчуття наявності або існування Посеред стежки лежав камінь;
• і, також, в тому сенсі, що я маю посередині стежки лежав камінь.

Хоча дієслово haver у значенні існувати є безособовим, друге значення (володіти) також робить його дуже безособовим. Середина дороги має: так, ніби ніхто не був відповідальним за те, що поклав туди камінь Камінь, який там встановлювали, мав би бути несвідомий акт ?

Що символізує цей камінь?

Якщо коротко, то під цим каменем розуміють метафора для всього, що являє собою перешкоди в нашому житті Камені соціального/політичного, родинного/сімейного та (переважно) особистого характеру. З точки зору людської психіки, цей камінь можна розуміти як опір, захист та несвідомі сили, що діють проти наших раціональних бажань.

Однак витягти цей камінь буде непросто: підкріплення (через повторення) що робить поета - це також інформація про "силу гравітації" (гравітації як у сенсі законів фізики, так і гравітації в нематеріальному сенсі "серйозного", актуального), яка міцно утримує цей камінь на цьому місці.

Несвідоме також здійснює це тяжіння: перетворюючи об'єкт на серйозна прихильність, через повторення Повторення, яке є тонким і якого ми не помічаємо, як і багатьох каменів, які ми ніколи не помічаємо на своєму шляху (і які тільки поет знав, як помітити, що тільки поет знав, як надати їм урочистості і гідності вірша).

Як і Драммонд, спочатку треба було б визнати існування цього каменю,

• цей камінь як біль або перешкоду
• це також камінь, який проявляє себе як можливість дізнатися більше про світ і про себе.

"Шлях" і "камінь" не мають абсолютної цінності. Їм можна присвоїти лише відносні значення, тобто від взаємодії, яку одне створює по відношенню до іншого.

Бачите, це розуміння камінь як синонім смерті і шлях як синонім життя було б дуже спрощеним рішенням. Зрештою, ми теж можемо зрозуміти:

• O маршрут як потік, нормальність, тенденція до нуля, як і потяг до смерті (тобто наше прагнення не страждати);
• І в камінь як переривання цього потоку, тенденція до одного, опір (у сенсі фізики та електрики), як і життєвий потяг (тобто наше прагнення до подій).

Що нам робити з цим каменем?

Чи повинні ми тоді "хвалити" присутність цього каменю на нашому шляху? Можливо, так, до певної межі, не надто прив'язуючись до цього каменю, тому що для того, щоб його звідти прибрати, прибрати зі шляху нашої прихильності і прив'язаності, також знадобиться певна енергія (фізична, психічна). І що ми будемо робити після того, як приберемо цей камінь, якщо нам вдасться це зробити? Можливо, поставимо на шляху нові предмети, а можливо, камені...новий.

Мені потрібна інформація для запису на курс психоаналізу .

На більш поверхневому рівні це камінчик на шляху Ці камені, описані Карлосом Драммондом, можуть бути пов'язані з проблемами, з якими люди стикаються у своєму соціальному, політичному та особистому житті. Фактично, цей шлях натякає на циклічність нашого існування.

Зрештою, що таке життя, як не великий шлях, який ми повинні пройти? Тому ми всі можемо зіткнутися з цими каменями. Більше того, ці проблеми можуть перешкоджати нашій подорожі по дорозі життя.

Вірші "Я ніколи не забуду цю подію в житті моїх сітківки так втомилися" передають відчуття втоми і виснаження. Зрештою, проблеми, як правило, викликають ці почуття у всіх людей. Адже ми завжди намагаємося вирішити проблеми, які виникають на нашому шляху, але в підсумку стикаємося з іншими перешкодами.

Більше того, можна зробити висновок, що ці камені вказують на дуже актуальну подію, яка може позначити наше життя. Майстерність поета у створенні атмосфери урочистості до того, що здавалося б, є тривіальним, не є пустопорожньою: вона показує, що в дрібницях є знання і краса.

І це показує, що перехід від непізнаного (нетексту) до пізнаного (тексту) є подібним процесом у психології до усвідомлювати як свідоме те, що раніше було сферою несвідомого .

Камінь посеред дороги: можливе значення для Карлоса Драммонда

Як і у випадку з будь-яким іншим твором, літературним чи ні, дуже часто поціновувачі теоретизують про значення цього твору в житті автора. Тож вірш "Посеред дороги" не міг бути інакшим.

Як ми знаємо, автором цих красивих і простих віршів є Карлос Драммонд де Андраде. Просто для того, щоб вписати його біографію в контекст, автор був родом з Мінас-Жерайс, народився в Ібірі, але провів частину свого життя в Ріо-де-Жанейро. Він був одним з головних поетів другого покоління бразильського модернізму, але його творчість не обмежується лише цією течією.

Існує теорія, що твір "No Meio do Caminho" відсилає до біографії його автора. В особистому житті Драммонд одружився зі своєю коханою Долорес Дутра де Мораїс 26 лютого 1926 року.

Дізнайтеся більше...

Через рік після одруження у них народилася перша дитина, але їхній первісток прожив лише 30 хвилин, що стало великою трагедією в житті подружжя. У цей період страждань автора попросили написати вірш для першого випуску "Revista de Antropofagia".

Карлос Драммонд був дуже занурений у цю особисту трагедію. У цьому контексті він створив вірші "No Meio do Caminho" ("Посеред дороги"). У 1928 році, коли журнал вже виходив з авторським віршем, його поетична творчість набула популярності.

Ще одне питання, яке підняв теоретик Жільберто Мендонса, полягає в тому, що слово "камінь" має таку ж кількість літер, як і термін "втрата Таке явище характеризується як гіпертеза, фігура мови. Тому вірш слугує своєрідною гробницею для сина Драммонда - це спосіб, який він обрав, щоб пережити цей особистий смуток.

Вірш "Посеред дороги" як опозиція до парнасіанства

Вірш Карлоса Драммонда діалогізує з твором парнасця Олаво Білака (1865-1918) - сонетом "Nel mezzo del camin...", в обох використовується ресурс повтору, але Білак застосовує більш витончену естетику, з використанням дуже виваженої структури та прикрашеної мови.

Мені потрібна інформація для запису на курс психоаналізу .

Читайте також: Зміна життя: 7 кроків від плану до дії

Тому вірші, створені Драммондом, є формою розпусти для парнаської поезії Адже модерніст використовує просту повсякденну мову, зі структурою без музичності та рим. Його головною метою було створити поезію, яка була б чистішою та більш зосередженою на суті.

Дізнайтеся більше...

У цьому контексті багато теоретиків вважають, що камінь, на який посилається Драммонд, був парнаським. Оскільки прихильники того стилю заважали йому розвивати інноваційне мистецтво, але таке, що було б доступне для всіх.

Варто зазначити, що і Олаво Білач, і Карлос Драммонд написали свої вірші під впливом одного з головних творів Данте Аліг'єрі (1265-1321) "Божественної комедії" (1317), а саме одного з віршів канто I, в якому є фраза "Посеред дороги".

Публікація вірша Драммонда

Як ми вже згадували, вірш "No Meio do Caminho" був опублікований у неопублікованому вигляді в Revista de Antropofagia в номері 3. Публікація відбулася в липні 1928 року, під командуванням Освальда де Андраде. Насправді, після виходу вірш отримав багато жорсткої критики.

Критика стосувалася надмірності та повторень, використаних автором. Щоб отримати уявлення, вираз "мав камінь" використовується в 7 з 10 віршів вірша Через два роки після публікації в журналі "No Meio do Caminho" увійшов до книги "Alguma Poesia" ("Трохи поезії").

Твір став першою публікацією поетеси, яка, як і вірш, написана простою мовою, повсякденною мовою. Насправді, це дуже доступна і позбавлена прикрас мова.

Дізнайтеся більше...

Після публікації вірші "No Meio do Caminho" зазнали критики через свою простоту та повторюваність. Проте з часом вірш почав розуміти критики та публіка.

Сьогодні ця поема є одним з головних творів Карлоса Драммонда де Андраде, і кожен хоча б раз чув або читав її Для одних критиків "Середина дороги" - геніальний твір, для інших - монотонний і беззмістовний.

Як і вірші, розроблені Драммондом, ця критика є камінням посеред його шляху.

Останні міркування: посеред дороги лежав камінь

Вірш "Посеред дороги" став всесвітньо відомим завдяки своїй простоті, але також і тому, як він нас зачіпає. Зрештою, хто не має камінця посеред свого шляху? І хто не відчуває втоми від цих маленьких камінців?

Цей текст про цитату Драммонда " на шляху лежав камінь " була написана командою авторів проекту "Психоаналітична клініка" та перероблена і доповнена Пауло Вієйра Контент-менеджер навчального курсу з клінічного психоаналізу.